113.10.10, 22:06

214.10.10, 01:40Відповідь на 1 від Берегулька

Сторінки нашої трагічної історії... Мусимо пам'ятати доки себе рахуємо за людей...

317.10.10, 21:08

А я вам розкажу про емоції людей ( мої бабця і дід переселенці-підляшшя). Спочатку їм говорили що виселяють тимчасово. Люди багато свого добра взяти не змогли. Коли посідали на поїзд, згадує моя бабця, він виїзджаючи з рідних земель дав сигнал гудка. Коли люди почули цей жалібний гудок почали плакати, зрозумівши що сюди більше не повернуться. Бабця цей гудок памятала до самої смерті. Ось така правда!

418.10.10, 01:00Відповідь на 3 від анонім

Дякую за коментар. Моя сусідка, а їй вже понад 80 років, також з тої хвилі переселенців... Я спілкувався безпосередньо з живими свідками тих трагічних подій... Людські долі шматувалися і кроїлися по живому... Знаєте... прикро і боляче інше... багато хто зараз в Україні впевнений, що все робилося правильно...