11.12.11, 21:41

Кому Вниз "Вийди змучена людьми..."

"
Вийди, змучена людьми
І одурена думками,
Снами, мріями, казками,-
В лісі будем тільки ми.
В лісі дзвонять солов'ї,
Виливають щастя в звуки,
Виливають в звуки муки
Світові...

Вийди! Я нарву квіток
І встелю тобі дорогу
Як улюбленій, - як Богу,
Бо єдиний ти мій бог.
Вийди, в муках каяття
Я обмиюсь сліз дощами
І терновими кущами
Я ще раз пройду життя.
Стану я в своїй крові
Наче голуб білий стану
І розкрию свою рану,
В рані - рани світові.

І коли б уста твої
Не скривилися в прокльони,
В мене в серці вдарять дзвони,
Заспівають солов’ї.
З небом, з Богом я зіллюсь,
Сяйвом Вишнього з тобою,-
Кожний нерв зроблю струною,
Сам я арфою зроблюсь.
Як блаженний, я піду
Вгору кручами, ярами)
Буду ставить тобі храми,
Доки в небо не ввійду.

21.12.11, 21:50Відповідь на 1 від uraha

Мене за душу бере ця річ.

31.12.11, 21:51Відповідь на 1 від uraha

41.12.11, 22:06

51.12.11, 22:10

61.12.11, 22:21

71.12.11, 22:50Відповідь на 6 від aleksandrinna

Дякую Сашенька.

81.12.11, 22:51Відповідь на 5 від Julia Taneta

Дякую Юля

91.12.11, 22:51Відповідь на 4 від Jag

101.12.11, 23:38

Разів зо п"ять чув наживо....кожен раз захоплює та вражає....