Значит моему Максику там хорошо... Чего ж я, глупышка, до сих пор по нему плачу?Плакать - это плохо...
ЛУчше просто ВСПОМИНАТЬ иногда добрым словом!
Благодарю за рассылку друзьям!
значит когда-то встречусь, со своей защитницей КсюшкойНаверное, Человеку дано прожить намного больше - чтобы он УЧИЛСЯ ДОБРОМУ...
Підтверджую ці Ваші змістовні слова про людське доброю. Дякую Богдане.
Людині властиво бажати безсмертя... прагнути вічності... Своєї і своїх близьких... І так само властиво намагатись зберегти в недоторканності миті колишнього щастя... Людина прагне відхилити маятник життя в позитивний бік... зафіксувати його в своїй зоні комфорту... і залишити його там назавжди...
Але життя неможливо зупинити... Я сказала б - на щастя... інакше не мали б ми можливості розвитку... інакше не прагнули б іти вперед, в незвідане... так далеко, куди лиш матимемо сили і змогу сягнути...
А мрії... Нехай вони будуть світлими і яскравими... Як дитячі сни... І нехай в них живуть всі, кого ми любили і любимо...
Але як би не було добре в минулому - все ж не варто залишатись в ньому назавжди...
Коментарі
vilga
11.11.11, 08:10
значит когда-то встречусь, со своей защитницей Ксюшкой
gelo66
21.11.11, 08:30
анонім
31.11.11, 09:14
Piligrim7
41.11.11, 11:14
Значит моему Максику там хорошо... Чего ж я, глупышка, до сих пор по нему плачу?
Богдан Ляшко
51.11.11, 11:45Відповідь на 4 від Piligrim7
Плакать - это плохо...ЛУчше просто ВСПОМИНАТЬ иногда добрым словом!
Благодарю за рассылку друзьям!
Богдан Ляшко
61.11.11, 11:46Відповідь на 1 від vilga
Наверное, Человеку дано прожить намного больше - чтобы он УЧИЛСЯ ДОБРОМУ...
Гість: Світанок
71.11.11, 12:23Відповідь на 6 від Богдан Ляшко
Підтверджую ці Ваші змістовні слова про людське доброю. Дякую Богдане.
Юрий Смирнов
81.11.11, 12:37
no-sense
91.11.11, 17:55
Дуже зворушливо...
Але... але... але...
Людині властиво бажати безсмертя... прагнути вічності... Своєї і своїх близьких... І так само властиво намагатись зберегти в недоторканності миті колишнього щастя... Людина прагне відхилити маятник життя в позитивний бік... зафіксувати його в своїй зоні комфорту... і залишити його там назавжди...
Але життя неможливо зупинити... Я сказала б - на щастя... інакше не мали б ми можливості розвитку... інакше не прагнули б іти вперед, в незвідане... так далеко, куди лиш матимемо сили і змогу сягнути...
А мрії... Нехай вони будуть світлими і яскравими... Як дитячі сни... І нехай в них живуть всі, кого ми любили і любимо...
Але як би не було добре в минулому - все ж не варто залишатись в ньому назавжди...
Дякую!
g-r-i-b-n-i-k
101.11.11, 21:03